Коли розхитаються крила, як яблуні
Коли розхитаються крила, як яблуні,
А з них будуть падати стиглі вже яблука,
Одне, із під ніг, коли можеш, подай мені,
Мені так важливо щоби це твоя рука.
Коли говоритимуть квіти від подиву,
І літня гроза в мої двері постукає,
Й хвилини пройдуть поміж нас пішоходами,
Як роки, ти знай, що мені не забути їх.
Коли я зірвусь із вершин твого погляду,
Прошу, ти мене не тримай, хай я падаю,
Бо крила мої наче роки без одягу,
В яких я без тебе себе і не згадую.
