Розпач

з рубрики / циклу «Лірика»

Коли ти сердишся, ненавидиш себе,

Катуєш думкою свій потьмянілий розум,

Тоді довкола бачиш тільки те,

Що світ випльовує іще одну погрозу.

Ти спиш вночі, чи знов не спиш,

І вже до стану цього звик

Живий чи мертвий ти лежиш,

Існуєш, чи можливо зник?

Щось крутить, ниє і болить,

Стучить у грудях й рве на зовні

Прокинулось, гуде, свербить

Розплющив очі гніву повні.

Ти стогнеш, плачеш чи кричиш

Ніби до бою закликаєш

Насправді з болем ти мовчиш, –

Крізь ком у горлі замовкаєш,

Шукаєш втрачених моментів

Та вже не повернути їх

Щось намагаєшся довести,

Та все даремно, всім на сміх...

Місто Вишневе, 2 травня 2012 р.