Сумно-сірий
з рубрики / циклу «Лірика»
Сіріють дні, як сірий асфальт
Одноманітно-похмуро – "стабільно"
Але душа чомусь кричить "ґвалт!"
Чого ж ти кричиш? – Ти ж начебто вільна.
Земля твоя вільна, простори безмежні,
Безцінне багатство родючих грунтів.
Цікаво наскільки ж ти незалежна?
Все менш українців, все більше катів.
Спершу кийок, а там й автомат
Спинятиме рух молодих патріотів,
Сивітимуть коси у юних дівчат
А ти все чекатимеш змін, поворотів.
Ганьба для країни, де армія зникла,
Годують солдатів унутрішніх військ
Та наша натура давно уже звикла
Ми стали м`якими, розтали як віск.
Невже ти загинеш ось так, бездіяльно?!
Не спи, прокидайся, веди нас у бій!
Ми твої діти, не кидай нас, мамо!
Не дай обернутися на перегній!
Місто Вишневе, 22 грудня 2011 р.
