26.03.2019 20:15
for all
35 views
rating - | no users
 © Григорій Божок

Незчувся

Незчувся як волосся посивіло, 

Як все життя у згадку перейшло, 

Все, що було кохане, любе, миле

В душі неначе снігом замело.


Не стало мрій і не горять бажання

Мету обнять чи світ перевернуть, 

Згоріть на вогнищі квітучого кохання, 

Щось недосяжне тут і зараз досягнуть.


Життя поволі цикл свій завершає, 

Його не обійти, зі шляху не звернуть, 

Лиш той щасливо світ цей полишає, 

Хто зміг себе в подібних відтворить.


Весна дзвенить, русло струмок шукає, 

Щоб землю, річку, море напоїть, 

Птахи з країн заморських повертають

Й нове життя під небом закипить.


Нове іде, старе з дороги прибирає, 

Росте, цвіте, зав’язує, плодИть, 

Набутий досвід, мудрість врозумляє, 

Що молодості нам не відродить.


Внизу трава, а зверху листя грає -

Краса для ока сяйна і велична:

Ніхто на світі з нас не помирає, 

А лиш з життя земного йде у вічність.

м. Київ, 25.03. 2019 р.


Григорій Божок цікавиться

  • Хочете залишити відгук про прочитане?
  • Відгук

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора