26.03.2019 20:15
Без обмежень
22 views
Rating 0 | 0 users
 © Григорій Божок

Незчувся

Незчувся як волосся посивіло, 

Як все життя у згадку перейшло, 

Все, що було кохане, любе, миле

В душі неначе снігом замело.


Не стало мрій і не горять бажання

Мету обнять чи світ перевернуть, 

Згоріть на вогнищі квітучого кохання, 

Щось недосяжне тут і зараз досягнуть.


Життя поволі цикл свій завершає, 

Його не обійти, зі шляху не звернуть, 

Лиш той щасливо світ цей полишає, 

Хто зміг себе в подібних відтворить.


Весна дзвенить, русло струмок шукає, 

Щоб землю, річку, море напоїть, 

Птахи з країн заморських повертають

Й нове життя під небом закипить.


Нове іде, старе з дороги прибирає, 

Росте, цвіте, зав’язує, плодИть, 

Набутий досвід, мудрість врозумляє, 

Що молодості нам не відродить.


Внизу трава, а зверху листя грає -

Краса для ока сяйна і велична:

Ніхто на світі з нас не помирає, 

А лиш з життя земного йде у вічність.

м. Київ 25.03. 2019 р.




Рекомендуємо також:



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Григорій Божок

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо