Мірабо
Історія Аполінера і Марі
Ти знаєш, коханий, листи в цьому світі - мости,
І цей, як кораблик з паперу, хлюпочеться в Сені,
Не місто - шарманка, на дереві сірі коти,
Руді черепиці, і вікна, як очі зелені.
Вже сонце, гляди, випікає смолу моїх кіс,
А ти викладаєш і досі бруківку книжками,
Всім не до доріг, люди ходять цим містом навскіс,
Тут хмари, і ті, з трав`янистими часто швами.
У мене є пам`ять і нарис твого полотна,
І берег по той бік життя повноводної річки,
І буде лавандове небо, і прийде весна -
Поцокає час по бруківці моїм черевичком...
