Місячне Проміння
Містичне
Проміння місячне змиває сум і втому,
Гілля прозоре знемагає у тремтінні,
У парку, як у лісі чарівному,
Життям гарячим сповнюються тіні.
У дівчинки страждає серце щемно,
Душа передчуває сум і лихо,
Прийшла опівночі на місце потаємне,
Слова закляття промовляла тихо.
Лише одне у дівчини прохання,
Шепоче в темряву, просяклу ворожбою:
“Прийди, з`явись, єдиний мій, коханий,
Бо я з дитинства марила тобою”.
Хай ніч для дівчини розтане надаремно,
Хай ранок запульсує світанково,
Вона на дивне місце потаємне
У повний місяць з`явиться ізнову.
