Акт віртуалу
Шалені вітри у фрамугу долонями б"ють.
Зірки семафорять абеткою Морзе, шпигують,
Чи ти збережеш, mon ami, таємницю свою,
Той акт віртуалу, і світом про нього пліткують.
Бажає тебе спокусити примара вікна,
Що ззовні свій погляд у темряві ночі ховає,
З метою зізнання отримати, що не одна,
Що зваба крізь відстань у серце твоє заглядає...
...Та ось сколихнеться портьєра, мов погляд вуаль
Проріже, і дотиком ляжуть долоні на плечі,
Милуючи, мов у реалі... Кохана, на жаль,
Я нині далеко... І дії не надто доречні-
Феноменом струму шалено торкнути пітьму,
Яка відізветься, мов дотик від тіла до тіла,
І ти фантазуєш про мене, ховаючи сму-
ток, що таємницю тримати несила... Не-си-лаа...
