Її студенткою зустрів
Світлій пам’яті дружини
Справжня, щира українка,
Карі очі, шнурки брів,
Маки щік і в них родИнка.
Висока, струнка, як тополя,
Шия, плечі, низ - горіх,
Груди рвалися на волю -
Все просилося на гріх.
І до нестями грішили
Вже коли побрали шлюб,
Так кохались і любились -
Нами любувався люд.
Зажили, заматерились,
Тут робота, дім, сім’я
Доє діток народили –
Доля в кожного своя.
Постаріла, посивіла,
Зі щік маки не зійшли
Чарівна, кохана, мила
До останньої весни
До останніх днів красива
І в останню в житті мить.
З макіяжем не дружила,
Як та маківка лежить.
м. Київ, 8.04. 2019 р.