Еммануеле
15 квітня у столиці Франції загорівся Собор Паризької Богоматері .
Як тривожно б`єш, велетне-Еммануеле,
Б`єш кулаками, вкотре, у Божі двері,
Б`єш кулаками, вкотре, у людські груди
Люди повсюди, вони не спішать нікуди
Вже. Ти приніс день - біле янгя у жертву,
Але такі, як ти, не підвладні смерті.
Душі - це вічність, а така, як у тебе -
Ще потримає шпилем над нами небо.
Квітень, дерева білі здіймають крила,
І обіймають в місті твоїм будівлі,
Ті, в свою чергу, людей, а люди - квіти,
Ти, як ніхто, знаєш вічні закони Світу...
Ти, як ніхто, знаєш жорстокі закони часу,
Але сьогодні, випустив з-під плахи ластівку.
Стоїш й тримаєш міцно вінець терновий,
Еммануеле, ти - воскресіння любові.
