Ніч
збере чорні коси з постелі
вийме стрілу із серця
заколе її у хвилі
що промінь у море синє
піде від тебе по стелі
як стрілка по колу часу
як сонце по колу світу
земля по колу тіні
стягне мов ковдру небо
кине його під ноги
битиме посуд в друзки
хай навіть це буде зірка
а потім в пазлах для тебе
складатиме нову люстру
ліпитиме нову свічку
й ридатиме ця жінка
на вервиці місяць юний
оголить свою півкулю
неначе твою колиску
устелить смолистий локон
і вітер зірветься буйний
збере її коси чорні
і буде стрілою промінь
твоє лоскотати око
24 липня 2018р.
