Ми хто?
з рубрики / циклу «ЗАЯТРИЛОСЬ КАЛИНОВЕ ГРОНО»
Ким були ми – вже забули
Хто ми є – не треба знати.
Десь колись вiд когось чули:
Ми – хохли
i хохленята.
Тi слова, що ще малими
Нас навчили шанувати,
Стали нам давно чужими,
Бо хохли
i хохленята!
Кусень сала плюс неволя –
Все що треба нам бажати,
Бо така вже наша доля,
Ми – хохли
і хохленята.
Коли треба при нагодi
Продамо вам маму й тата,
Недарма ж нас у народi
Звуть хохли
i хохленята,
Вражих утисків зазнали?
Всі вперед! (Де крайня хата…)
Може ви нас не впiзнали?
Ми хохли!
I хохленята ...
Будем кланятись низенько,
Зайдам в очi заглядати…
Бо раденькi, що дурненькi…
Бо хохли
i хохленята ...
Хто там каже про свободу?
Ми раби – і тема знята!
Нас три чверті від народу –
Всі хохли
і хохленята.
Не проймаймося печаллю
В темні дні чужого свята,
Биймо… глупством по роялю –
Ми ж хохли
і хохленята.
З «руськім міром» ми… «согласні»,
Та незгодних… ой багато!
Тож заціпимось, як блазні.
Ш-ш-ша, хохли
і хохленята.