26.04.2019 14:17
для всіх
91
    
  5 | 5  
 © Оксана Осовська

Чорнобиль

-

Чорнобиль виживав щосили.

Бродила паніка в юрмі.

У травні трави голосили.

Мовчали ЗМІ.


Ми не вгризалися в науку.

Сімнадцять нам було коли

Горнули у садку пилюку

І йод пили.


Тріщали зморені вокзали, 

А десь жили собі “титани”.

Асфальти ледве просихали, 

Цвіли каштани.


Гуляла Києвом примара, 

Тремтіли збурені антени.

Бомбила навіжена хмара

Чудесні гени.


Вселялася у долі дата –

На календар лягали тіні.

І йшли до шлюбу молодята

Тут, в Україні.


Тримались за життя зубами –

Берем уроки в Хіросіми…

В лікарнях засинають мами

З дітьми малими.


© Оксана Осовська

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.04.2019 23:12  Тетяна Белімова => © 

Дуже і дуже сумно, а найсумніше, що уроків так і не змогли винести на майбутнє( Форма Вашого вірша дуже цікава і ритм незвичний, напевно, трагічна тема потребує саме такої подачі.

 26.04.2019 20:43  Світлана Рачинська => © 

Дуже боляче читати, але така наша правда... Гарний вірш.

 26.04.2019 19:05  Каранда Галина => © 

А я була в молодших класах. Добре пам`ятаю тривожний настрій дорослих. Як на колодязі халабуди з плівки будували (як це має рятувати воду від радіації - досі не розумію). ЗМІ довго мовчали.