05.05.2019 19:47
Без обмежень
34 views
Rating 5 | 2 users
 © Люлька Ніна

Жертва погрому

Люди в селах про погроми багато казали, 

Про минулії жахіття не раз вповідали.

З однією єврейкою трагедія сталась, 

Та подія горезвісна в пам`яті закарбувалась.


Був погром, євреїв били, били й катували, 

Сім`ями: дітей, жінок, старих убивали.

Ось одна вагітна жінка із сином тікає, 

Хлопчик, років десь семи, за мамою поспішає.


І сусідка-українка хлопчика схопила, 

Потягнула, заховала, в схованку закрила.

А єврейку наздогнали кати-бузувіри, 

В них не було ні совісті, ні жалю, ні віри.


Цей страшний момент погрому жахом поражає, 

Як вагітну жінку кат люто убиває.

Він безжально, як хижак, живіт розтинав, 

І дитя, ще не народжене, чоботом топтав.


В муках страшних бідолашна з криком помирає, 

А злочинець, нелюд, кат могилу копає.

Не могилу - яму вузьку в землі вириває, 

Й тіло жінки закатованої, з поспіхом, тручає.


Навсидячи, сторчака труп він той зарив, 

І землею, як-небудь, могилу прикрив.

Не людина - звір скажений зміг таке зробити, 

Бо немає права вбивця на цім світі жити.


З задоволенням, страждання і смерть причинив, 

За цей гріх найвищу кару собі заробив.

Пройшли роки і суд був, і катів судили, 

Свідками були по справі безмовні могили.


"Чом дитя душив ногами?" - суд ката спитав.

"Я ж руками їсти маю", - з єхидством сказав.

Трьох судили тих злочинців, вирок прочитали, 

Двох до страти, а одному двадцять п`ятку дали.


Згодом речі засуджених родичам прислали, 

Й "Вирок приведений до виконання", - сухо написали.

Ось така історія реальна, страшна, 

Мала місце у житті жахлива така.


Нехай кожен подумає, усвідомить, знає, 

"Злочину без покарання, таки, не буває."

Та ще є і Божий суд, і перед ним стати, 

За усі гріхи й діяння слід відповідати.



с.Нижні Станівці, Буковина 05.05. 2019




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 05.05.2019 23:05  Лана => © 

Дякую за цю тему, пані Ніно. Душу розриває.

Найсумніший і пронизливий пам`ятник у Будапешті - це бронзові черевики і туфлі, які стоять на набережній, біля самої води. Цей меморіал присвячений жителям міста, яких роззували перед стратою, бо вони мали добротне шкіряне взуття, серед розстріляних було багато маленьких діток... Я плачу, коли пригадую...

Страшні часи і події, це уроки нам, історичні уроки, надіюсь на складений людством іспит людяності...

Дякую Вам за цей вірш.

 05.05.2019 22:30  © ... => Борис Костинський 

Вдячна Вам за коментар. Страшні уроки історії поражають свідомість до сьогоднішніх днів. Це важко вибачити і це забути не можна. 

 05.05.2019 22:11  Борис Костинський => © 

Низький уклін Вам, пані Ніна, за пам`ять про Голокост та його жертв! Євреї кажуть про ті події просто: "Не забудемо! Не вибачимо!"

Публікації автора Люлька Ніна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо