Спасіння
В буковинських Топорівцях сім`я проживала,
А в ній донечка-красуня Йванка виростала.
Надзвичайну в ній красу люди споглядали,
І Іванку дівчину ще Вонцею звали.
Між сусідами криниця на межі була,
Давня, зі старим цебринням*, стара і гнила.
Якось тетонька** Марунька до сусідів йшла,
І, почувши крик з криниці, швидко підійшла.
Заглянула й второпіла - кофтинка спливала,
А там дівчина Іванка голосно кричала:
"Порятуйте! Порятуйте! Втягніть мене!"
І чіпляється, й хапає, руками гребе.
Тетка швидко ланц*** в колодязь, спритно, опускає,
І сусідів, своїм криком, на поміч скликає.
Ланц той рвався та Іванка, як могла, тримала,
А Марунька й іще жінка її витягали.
Діти, з страхом, голосили, плакали, кричали,
Як з криниці їх сестричку, півживу, дістали.
Вся тряслася і замерзла, ледве говорила,
Як в воді тій опинилась - не повідОмила.
І чому у той колодязь Іванка упала?
Чи спіткнулась, чи думАла, а чи не гадала?
Це ніхто не знав й не знає, лише думки мають,
І історію спасіння завжди пам`ятають.
Слава Богу! Витягли дівчину з криниці,
Видно, стали на спасіння в небі зоряниці.
На Андрія піп молитву над Вонцьов читав,
Щоби страх, який зазнала, безслідно пропав.
Два місяці бідна Йванка в село не ходила,
Не виходила нікуди і в хаті сиділа.
Щоби люди не питали й не надокучали,
Поглядами, допитами душу не раняли.
За Іванку у селі бесіда гуляла,
Та Марунька дівчину завжди захищала.
Бо добряча була Йванка тепла, душа щира,
Файна вродов. роботяща. мила й співчутлива.
Згодом Вонця вийшла заміж, близнят народила,
І у злагоді життя, з сім`єю, прожила.
І безмежно вона вдячна тетці за спасіння.
Видно, було на життя Боже провидіння.
*цебриння - надбудова над криницею,
**тетонька - тітонька,
***ланц - цеп
с.Нижні Станівці, Буковина, 05.05.2019