06.05.2019 12:35
для всіх
148
    
  2 | 2  
 © Люлька Ніна

Спасіння

Спасіння

В буковинських Топорівцях сім`я проживала, 

А в ній донечка-красуня Йванка виростала.

Надзвичайну в ній красу люди споглядали, 

І Іванку дівчину ще Вонцею звали.


Між сусідами криниця на межі була, 

Давня, зі старим цебринням*, стара і гнила.

Якось тетонька** Марунька до сусідів йшла, 

І, почувши крик з криниці, швидко підійшла.


Заглянула й второпіла - кофтинка спливала, 

А там дівчина Іванка голосно кричала:

"Порятуйте! Порятуйте! Втягніть мене!"

І чіпляється, й хапає, руками гребе.


Тетка швидко ланц*** в колодязь, спритно, опускає, 

І сусідів, своїм криком, на поміч скликає.

Ланц той рвався та Іванка, як могла, тримала, 

А Марунька й іще жінка її витягали.


Діти, з страхом, голосили, плакали, кричали, 

Як з криниці їх сестричку, півживу, дістали.

Вся тряслася і замерзла, ледве говорила, 

Як в воді тій опинилась - не повідОмила.


І чому у той колодязь Іванка упала?

Чи спіткнулась, чи думАла, а чи не гадала?

Це ніхто не знав й не знає, лише думки мають, 

І історію спасіння завжди пам`ятають.


Слава Богу! Витягли дівчину з криниці, 

Видно, стали на спасіння в небі зоряниці.

На Андрія піп молитву над Вонцьов читав, 

Щоби страх, який зазнала, безслідно пропав.


Два місяці бідна Йванка в село не ходила, 

Не виходила нікуди і в хаті сиділа.

Щоби люди не питали й не надокучали, 

Поглядами, допитами душу не раняли.


За Іванку у селі бесіда гуляла, 

Та Марунька дівчину завжди захищала.

Бо добряча була Йванка тепла, душа щира, 

Файна вродов. роботяща. мила й співчутлива.


Згодом Вонця вийшла заміж, близнят народила, 

І у злагоді життя, з сім`єю, прожила.

І безмежно вона вдячна тетці за спасіння.

Видно, було на життя Боже провидіння.


*цебриння - надбудова над криницею, 

**тетонька - тітонька, 

***ланц - цеп



с.Нижні Станівці, Буковина, 05.05.2019

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!