Містичне Кохання
Балада
Щось давить на груди
Коханому ніжно,
Чомусь на світанку завжди.
Досвітня полуда
Так лячно-маніжна,
Зоря приховає сліди!
У сутінках знову
Шепочеться слово,
Дзвенять безтілесні думки:
“Таємна Кохана,
Твоя безталанна,
На довгі-предовгі роки!
Мов тріска, згораю,
Але не злякаю
Тебе і дружину твою.
Кохаю таємно,
Нехай не взаємно
Жадаю, Кохаю, Люблю!
