Вона усюди
Нею пахне, вона усюди:
в снах про потяги і валізи.
Світ пакують у торбу люди,
ну, а він туди геть не лізе.
Що везти? Монітор чи книги,
сукню мамину сніжно-білу?
Нам шматками страшної криги
протинають новини тіло.
Її видно в очах вузеньких,
у морквяній бридкій засмазі…
Крові цівочка солоденька
перетнула вуста в екстазі.
