18.05.2019 00:07
Без обмежень
9 views
Rating 5 | 1 users
 © Пі - Падіння Деградація Занепад

Господи, душу мою забери

Господи, душу мою забери.

Нехай мої марні потуги

крізь пальці твоєї руки

пісочком дрібненьким

вернуться туди де й були.


Господи, душу мою забери...

Самотність і гра у кохання

розсипалась бісером, 

на кахель, холодний, підлоги.

Боляче муляє тих, 

хто стоїть на колінах, 

і сповнений віри.

Та я вже не вірую...

Чуєш, душу мою забери.

Нема вже жалю і страху, 

байдужість, як кип`ячена вода

у срібній посудині, 

стерильна і нежива.


Господи, душу мою забери.

Навіщо тінь блукатиме

лякаючи спрагнених жити.

Дозрівші збирають плоди.


Господи душу мою забери.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Я тут вже був, / Вірш | пі - падіння деградація занепад». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Моє життя - стакан вина, / Вірш | пі - падіння деградація занепад».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Пі - Падіння Деградація Занепад

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо