Моє життя - стакан вина,
з галузки і до грона винограду,
розчавленого в сусло,
зібраного в бутель,
хмільного пійла - лиш один стакан,
комусь напохмелитись і не більше.
А ти чекала свята, і не менше,
коли саджала в грунт ламку лозу,
і доглядала, боже мій, плекала,
чекала плоду - грона соковитого мого.
А гроно оцет, і пробачень мало...
Розчарування лишене птахам...
Мене не з`їли в холоди осінні.
Опале лсття.
Сором на лозі.
Господь зібрав усе, що залишилось, обрізавши галузки до зими.
Не залишив на посміховисько сусідам
вичавлюючи сік у бутилі.
Вино перебродило...
- Авва Отче?
А ти не причаститись, і не спокусилась.
Не пригубила, і не вилила - минула,
Не чащу, не бокал - гранчак.
Комусь напохмелитись залишила.
А я й не проти.
Байдуже мені.