Сілует
Етюд
Пейзаж розтрощився
на друзки,
Страждає черлений
валет,
В брунатнім пейзажі
чаклунськім
Пробито наскрізь
сілует.
І вибух, і полум`я
згасли,
Глибинний розвіявся
страх,
Де дівчина нині
прекрасна,
В яких незбагненних
світах?
Загоїлись рубані
рани,
А кров, наче згусток
вина,
Від монстра втекла,
від тирана,
І згадку лишила
вона.
А сталкери,
всі молодії,
Зреклись маячні,
ворожнеч,
Чекають в непевній
надії,
Зневірі лихій
всупереч!