Шовковий шлях
з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»
Зникають дні під білим покривалом,
Що час прискіпливо для них осібно сплів.
Довів!
Довів, що марно душу лікувати інтегралом,
Кувати в кузні – теж усе надаром.
Така припленталась.
Таку Господь привів.
Зупинка тут – шовковий шлях Галактик.
Що далі? Відпочинок і остання грань.
Дань!
Дань Всевишньому поміж таємних практик,
Для тіла – недоступна межа тактик.
Прекрасне в надзвичайному –
Політ за обрій сподівань.
Це ‘‘щось’’ ніяк не стелиться рядками
Там слів нема – блаженне почуття.
Я!
Не я, а щось безмірне між думками,
Надшвидкісний потік поміж стежками.
Вперед, в прекрасне –
До нового пізнання!
