Грубість завжди весела

Переспів з С. Єсєніна

Я собираю пробки —
Душу мою затыкать.
С. Есенин

в ніжності є печаль,

та, як душа завмерла,

то вже її не жаль.

Жалко себе лише трохи,

наче бездомних псів,

різні пройшов дороги

та у шинку засів.

Годі вже біси лукаві!

Всі ми країни сини!

Чи це не наші в заставі

за оковиту штани?

Мла за вікном пожовклим,

в серці журба та сум.

Сонцем від спеки змоклим

вуличний котить шум.

Вуличний хлопчик сопливий.

Опік повітря скрізь.

Хлопчик, такий щасливий,

пальцем заліз у ніс.

Колупай, колупай, мій милий,

з носа засохлий слиз,

та з усієї сили

в душу свою не лізь.

Я боязкий… Та поки

маю пусті пляшкѝ,

з них назбиравши корки –

пхаю в душі діркѝ.

06.06.2019р.