11.06.2019 22:54
Без обмежень
15 views
Rating 0 | 0 users
 © Добродій Ольга Іванівна

Джерело

Черпаю сили з твого джерела, 

Іду до нього, як втрачаю сили, 

Торкнешся легко рідного чола, 

Засяють зорями чарівні небосхили.


Тепер все рідше… часу все нема…

Фільтровану у місті п’ю водицю…

Вона смачна і спрагу проганя…, 

Та не замінить власної криниці…


Дитяче щастя босим по траві

Тут бігало – за хвіст ловило мрію…

Вже син і донька бавляться малі, 

А я за джерелом сумую… Що ж… Старію…


ЧасОм буває – краплею дощу

У шибку передасть воно привіти…

Згадаю все і пташкою лечу, 

Щоб життєдайної води попити.


А ти мене стрічай на зламі літ, 

Моя натруджена, рідненька мамо, 

Без твого джерела засохне світ, 

Сховається в молочному тумані.


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Добродій Ольга Іванівна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо