Джерело
Черпаю сили з твого джерела,
Іду до нього, як втрачаю сили,
Торкнешся легко рідного чола,
Засяють зорями чарівні небосхили.
Тепер все рідше… часу все нема…
Фільтровану у місті п’ю водицю…
Вона смачна і спрагу проганя…,
Та не замінить власної криниці…
Дитяче щастя босим по траві
Тут бігало – за хвіст ловило мрію…
Вже син і донька бавляться малі,
А я за джерелом сумую… Що ж… Старію…
ЧасОм буває – краплею дощу
У шибку передасть воно привіти…
Згадаю все і пташкою лечу,
Щоб життєдайної води попити.
А ти мене стрічай на зламі літ,
Моя натруджена, рідненька мамо,
Без твого джерела засохне світ,
Сховається в молочному тумані.