…за обрій.., високо…
Набубнявілі віти весни,
Наче сита просіюють ранок;
Сонця дотик багряно-ясний -
Розпромінює в небі серпанок.
В світанковому мареві тім
Я бубнявію, мила, тобою.
Цю пожежу з середини тіл
Ми своєю назвали весною.
Розпускаюся ніжно зелом,
Наливаюсь березовим соком,
І стаю у тобі джерелом,
І злітаю за обрій.., високо...
