14.06.2019 23:43
для всіх
115
    
  3 | 3  
 © Серго Сокольник

Горіх

Горіх

Похилились горіха гілки

Під вагою врожаю... І сонце, 

Мов сусідка стара, залюбки

Загляда у домашнє віконце...

Та сусіди, що в хаті жили, 

Мов горіхи осипані, впали

Згідно Притчі... Часи надійшли-

РозкидАли каміння... Збирали...

...пусто в хаті. Самотня вона, 

Хоч і літа теплом обігріта...

Бур"яну височенна стіна

Замінила під вікнами квіти, 

Що, мов юність, давно одцвіли, 

Ніби зрілість, укрилися снігом, 

І на землях нових проросли

Впалим зерням старого горіха.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.06.2019 19:24  Костенюк => © 

Одними з найсумніших і найпохмуріших творінь людських, стоять покинуті будинки.

Не намагайтеся у них зайти!

 15.06.2019 17:54  Борис Костинський => © 

Дуже гарно, Серго! Вимирання українського села, котре в усі, навіть найтяжчі, часи було базисом української духовності, є дуже страшною ознакою - зі смертю духу тіло вже має невелику цінність.

 15.06.2019 01:54  Душа => © 

Сумно, щиро, правдиво!..