14.06.2019 23:43
Без обмежень
31 views
Rating 5 | 3 users
 © Серго Сокольник

Горіх

Похилились горіха гілки

Під вагою врожаю... І сонце, 

Мов сусідка стара, залюбки

Загляда у домашнє віконце...

Та сусіди, що в хаті жили, 

Мов горіхи осипані, впали

Згідно Притчі... Часи надійшли-

РозкидАли каміння... Збирали...

...пусто в хаті. Самотня вона, 

Хоч і літа теплом обігріта...

Бур"яну височенна стіна

Замінила під вікнами квіти, 

Що, мов юність, давно одцвіли, 

Ніби зрілість, укрилися снігом, 

І на землях нових проросли

Впалим зерням старого горіха.


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 16.06.2019 23:46  © ... => Костенюк 

О так... У мене, до речі, є поема БУДИНОК... 

 16.06.2019 19:24  Костенюк => © 

Одними з найсумніших і найпохмуріших творінь людських, стоять покинуті будинки.

Не намагайтеся у них зайти!

 15.06.2019 23:05  © ... => Липа Ольга - Душа Українки 

Спасибі, Олю) 

 15.06.2019 23:05  © ... => Борис Костинський 

Так, Борисе... І всі "владосущі" доклали до цього процесу руку. Без винятку... 

 15.06.2019 17:54  Борис Костинський => © 

Дуже гарно, Серго! Вимирання українського села, котре в усі, навіть найтяжчі, часи було базисом української духовності, є дуже страшною ознакою - зі смертю духу тіло вже має невелику цінність. 

 15.06.2019 01:54  Липа Ольга - Душа Ук... => © 

Сумно, щиро, правдиво!.. 

Публікації автора Серго Сокольник

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо