Наболіле
"Ой метро ж моє, метро,
Ти скоріш мене вези!
Пересяду на маршрутку -
Вічність цілу ми повзем".
*
То - пишу, а то - дивлюсь
На Дніпро... Який пейзаж!
Хоч страшенно поспішаю -
За вікном стоїть "КАМАЗ".
Ачи чорний "Мерседес",
Чи смердючий сміттєвоз...
Змок від поту к о м б і д р е с,
Подзвонив з роботи бос.
На одній нозі стою,
У долоні - телефон...
Небо пошепки молю:
"Та скоріш!" Взяли в ПОЛОН.
Жити, дихать не дають,
Крихти кидають, мов псу...
Закипає Божа лють,
Гнів, жалкіший за осу:
"Будуть зрадників карать -
Тих зажерливих щурів??
Підіймайся, Божа рать,
Проти хижих глитаїв!
*
Годі плакати й зітхати...
ТО - ДЛЯ НЕМІЧНИХ РАБІВ.