У той час, коли місяць проснеться...
У той час, коли місяць проснеться
І покотиться в мандри між зір,
Коник струн своїх ніжно торкнеться,
Колискову проллє в кожен двір.
Вітерець схаменеться й спросоння
В трави срібло в садочку сипне,
І присяде нечутно в осоння,
Про своє щось на вухо шепне.
Сколихне тишу крилами птаха,
Де поранок в долині поблід,
І туман, мов кудлатий невдаха,
Свій залишить невидимий слід.
А в долині десь швидкісний потяг
Нам морзянку свою відіб̕ є.
Знов, немов освіжаючий протяг,
Ніч у тиші свій спокій доп̕ є…
Львов, 21.01.2019