Не перестану дивуватись красоті...
Не перестану дивуватись красоті
Ранкового пробудження природи,
Коли зоря в своїй чарівній наготі
Ступа у дивовижні хороводи.
Коли уп’ється прохолодою ріки
І досхочу зігріється у літі,
В лугах простелить кольористі рушники
І забринить росою в первоцвіті.
Всміхнеться хмаркам, мов веселий пастушок,
Грайливо промінь сонечка плекає,
Чи розіллється співами пташок
У первозданнім синім небокраї.
Не перестану цінувати кожну мить,
Що із любові в серці проростає,
І у душі натхненням защемить
У далині від батьківського краю…
Львов, 23.06.2019