Піщинка

«Плывет. Куда ж нам плыть?»
О.С. Пушкін

З нудьги я вірші згадую свої

і впевнююсь, що більшість – недолугі.

Та знову я пишу, з топкої смуги

трясовини заходячи в гаї.

«Куди ж пливти нам?» Буря піщана̀

піщинку захопила у Сахарі,

у море кинула і в темній хмарі

полинула у даль кудись вона.

Ковтнула устриця піщинку ту

і вже через роки відкривши мушлю,

нирці за мить завмерли непорушно

забувши про щоденну марноту̀.

Тепер в обіймах зо̀лота горить

перлиною на білосніжній шкірі

піщинка, котру, бавлячись в ефірі,

закинули на дно морське вітри.

Ряд аналогій легко навести,

можливо – про людську непевну долю,

та я уяву далі не неволю –

хай далі, мій читач, уявиш ти.

Будь, читачу, співавтором і другом

моїм віршам, нехай і недолугим…

22.06.2019р.

Візьміть участь в обговоренні