Ще одна історія стосунків
Давно я про кохання не писав.
Хоч не злічити трепетних історій,
згадаю ще одну, ця не повторить
історії, що хтось до мене склав.
Вона – принцеса з поміж героїнь,
не по положенню, але по крові:
зелені очі, наче крила брови
засвідчують походження її.
Простолюдинам більше інтересу,
якщо розповідати про принцесу.
За діда був йому арабський шейх.
До нафти покладів, у Еміратах
дід у верблюдах рахував достаток
та вірність відданих йому людей.
Внук, поступивши в університет,
в Івано-Фра̀нківську зустрів кохання
і одружилися під час навчання…
але чому знайомим став сюжет?
Розповідати далі вже не стану,
бо щось подібне чув про Роксолану…
Та все ж продовжу. Він з Аджману сам.
Після навчання жили у Манамі.
Традиції та звичаї – в ісламі,
у бурці* місце чарівнѝм очам.
Просилася відвідати батьків –
наживо їм онука показати,
приїхавши не хтіла повертатись,
вже скільки її шейх той не просив.
І зараз вони судяться за сина
маленького. Одна у них дитина…
*бурка – арабський жіночий головний убір
26.06.2019р.
