У самотнім холодному світі...
В мерехтінні небесних вогнів
Загубилися дні, оповиті
Різнобарв’ям зкуйовдженних снів.
.
І роки спресувалися в стіни –
Не зламати їх, не обійти.
Пережите вдяглося у тіні
І несе поруч наші гріхи.
І від них нікуди не подітись –
Хоч ти плач, хоч кричи-не кричи,
Нам з минулим ніяк не зустрітись,
Не знайти вже від нього ключі…
Чи не тому душа в клітці б’ється,
І шукає в жалю укриття…
В піднебесся омріяне рветься
Оновитись в потоці життя…
Львов, 25.06.2019
