10.06.2011 23:21
-
525
    
  16 | 17  
 © Тарас Іванів († 2012)

Спрага

Що о-там, за темною горою, 

Що зростає поміж мною і тобою? 

Роки тиснуть магму дратівливу й злу, 

Що кричить вже ледь не щодень – розірву. 


Міцно руки ми сплітали у обіймах, 

А серця чомусь палали в грізних війнах. 

Не знайшли, чи не схотіли перемир’я. 

Доля вистрелила кожна у своє сузір’я. 


Тяжко – важко поодинці шлях долати, 

Так вже сталось – захотілось десь палати. 

Розігріти чужі струни вогнем долі… 

Нема щастя в одинокій, спраглій волі ! 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.03.2012 13:27  Оля Стасюк