Подихом...
Я смакую тебе, розігріту бажанням кохати.
Видихаючи палко, цілунки висушую свої ж одразу, твоє зігріваючи тіло
Своїм пристрасним подихом, що не уміє чекати.
Твій же подих з глибокими нотками стогону простір пронизує, пристрасть посилює вміло
У вібраціях, здатних для ночі сонатами стати.
Сама ж ніч, мов полотнище, наче в цілунках, із крапками зір, свідком місяцем - палахкотіла
Крізь запрілі, від спраги до пристрасті, шибки в кімнату,
Там де просто на килимі в дотиках й подихах наше сплетіння багріло, мов ягода спіла.
