30.06.2019 15:15
for all
44 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Владимир Нищимный

Я покинув свій край і родинну оселю...

Я покинув свій край і родинну оселю

Де співались мені колискові пісні.

Ви простіть мені, мамо, роки невеселі, 

Що безсонням ввірвались до вас навесні.


Повертався додому, на жаль, не так часто

В призабуті далекі та милі часи…

Біле з чорним змішала дорога смугаста

У пізнанні стежин до любові й краси.


Знов на вулиці тій… Наче в іншому світі

Заблукав у своєму примарному сні –

Ні вікон, ні дверей – бур’яни соковиті, 

Та деінде пригнічені квіти сумні.


І такий біль душі охопив враз зненацька, 

Мов обрубаний корінь мойого життя, 

Там, де мрія плекалась і зріла юнацька, 

Світ дитинства назавше пішов в небуття…



Львов, 30.06.2019

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 30.06.2019 15:42  Каранда Галина => © 

Таке життя. Села дійсно вимирають. Урбанізація.