Я покинув свій край і родинну оселю...
Я покинув свій край і родинну оселю,
Де співались мені колискові пісні.
Ви простіть мені, мамо, роки невеселі,
Що безсонням ввірвались до вас навесні.
Повертався додому, на жаль, не так часто
В призабуті далекі та милі часи…
Біле з чорним змішала дорога смугаста
У пізнанні стежин до любові й краси.
Знов на вулиці тій… Наче в іншому світі
Заблукав у своєму примарному сні –
Ні вікон, ні дверей – бур’яни соковиті,
Та деінде пригнічені квіти сумні.
І такий біль душі охопив враз зненацька,
Мов обрубаний корінь мойого життя,
Там, де мрія плекалась і зріла юнацька,
Світ дитинства назавше пішов в небуття…
Львов, 30.06.2019
