30.06.2019 22:22
Без обмежень
39 views
Rating 5 | 1 users
 © Добродій Ольга Іванівна

Вона

Вона тримала моє щастя в своїх долонях, 

Бавилась ним, як маленька дитина.

Така сонячна… сонечко… сонях…

Мого світу найкраща частина.


Вона спіймала в полон моє серце

На приманку карих очей.

Ооо… Цей погляд… шоколаду з перцем…

Так солодко, що аж пече.


Вона поборола мою свідомість

Тихим шепотом рідних вуст.

Здався сам… що просити натомість?

Боюсь втратити, тільки озвусь.


Переможений, але щасливий…

Полонений, не хочу іти…

Я закоханий, отже, вразливий, 

Вона для мене не світ, а світи…


Вона спіймала мене, поборола, 

Тримала в полоні без шансу на амністію.

А сама не мала престола, 

Простачка з осанкою королівською.


Рекомендуємо також:



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Добродій Ольга Іванівна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо