30.06.2019 22:22
для всіх
107
    
  1 | 1  
 © Добродій Ольга Іванівна

Вона

Вона тримала моє щастя в своїх долонях, 

Бавилась ним, як маленька дитина.

Така сонячна… сонечко… сонях…

Мого світу найкраща частина.


Вона спіймала в полон моє серце

На приманку карих очей.

Ооо… Цей погляд… шоколаду з перцем…

Так солодко, що аж пече.


Вона поборола мою свідомість

Тихим шепотом рідних вуст.

Здався сам… що просити натомість?

Боюсь втратити, тільки озвусь.


Переможений, але щасливий…

Полонений, не хочу іти…

Я закоханий, отже, вразливий, 

Вона для мене не світ, а світи…


Вона спіймала мене, поборола, 

Тримала в полоні без шансу на амністію.

А сама не мала престола, 

Простачка з осанкою королівською.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!