17.09.2017 19:40
для всіх
118
    
  2 | 2  
 © Панін Олександр Миколайович

Вона нестямно в темінь злу…

Вона нестямно в темінь злу…

Переспів вірша Ф. И. Тютчева «Она сидела на полу…»

Она сидела на полу
И груду писем разбирала,
И, как остывшую золу,
Брала их в руки и бросала.

Брала знакомые листы
И чудно так на них глядела,
Как души смотрят с высоты
На ими брошенное тело...

Ф. И. Тютчев

Вона нестямно в темінь злу

Листи пожовклі розгортала, 

І, як розпечену золу, 

Із рук тремтячих випускала.


Вона в минулого листи

Вдивлялась дивно, трохи дико, 

Так душі дивляться з гори

На тіло, втрачене навіки.


В листах спинився щастя плин, 

Життя у попіл пережито, 

Вже безліч згаяно хвилин…

Любов, Кохання, Щастя вбито.


Вчувалось тоскним все мені, 

Хотілось впасти на коліна…

У Пам’яті, у глибині –

Кохання давнього руїна.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.09.2017 12:13  Каранда Галина => © 

дуже сподобалося!