05.07.2019 17:21
для всіх
145
    
  4 | 4  
 © Марянич Михайло Миколайович

Думки

Ходиш, не знаєш куди себе діти...

Коньяк, як прихисток останній...

Кого б убити, щоби зрадіти?

Які складні ці прості питання.

Життя - прокляття, пекельна мука -

Як не твоє, то напевне інших...

І сірим мчить в небокрай пилюка

В нещирім підлім південнім місті.

Млоїть від сонця. Асфальт пекучий, 

Машини, люди, фрагменти літер, 

Слова любові, їдке матюччя -

Крізь все пронісся гарячий вітер.

Нова реальність стару змінила.

Я є, і в той час мене немає...

Із безталання зітчу вітрило

Й полину з пилом до небокраю...

>



м. Одеса, 5.07.2019 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.07.2019 17:31  Каранда Галина => © 

От чого ж таки аж така безнадія???
Навіть мене, з моїм вічно напівпорожнім стаканом, пробиває!
А, може, воно не все так і погано?
Не знаю ситуації, але точно знаю, що буває й гірше!)
Знаєте, що таке щастя? - це відсутність великого нещастя!
Хай у вашого ліричного героя все буде добре!)