05.07.2019 17:21
Без обмежень
37 views
Rating 5 | 4 users
 © Марянич Михайло Миколайович

Думки

Ходиш, не знаєш куди себе діти...

Коньяк, як прихисток останній...

Кого б убити, щоби зрадіти?

Які складні ці прості питання.

Життя - прокляття, пекельна мука -

Як не твоє, то напевне інших...

І сірим мчить в небокрай пилюка

В нещирім підлім південнім місті.

Млоїть від сонця. Асфальт пекучий, 

Машини, люди, фрагменти літер, 

Слова любові, їдке матюччя -

Крізь все пронісся гарячий вітер.

Нова реальність стару змінила.

Я є, і в той час мене немає...

Із безталання зітчу вітрило

Й полину з пилом до небокраю...





м. Одеса 5.07.2019 р.




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 05.07.2019 20:29  Каранда Галина => © 

Щойно в твітері натрапила: "Когда летишь с моста, понимаешь, что все твои проблемы решаемы. Кроме одной – ты уже летишь с моста..." 

 05.07.2019 17:56  © ... => Каранда Галина 

Дякую! ) 

 05.07.2019 17:31  Каранда Галина => © 

От чого ж таки аж така безнадія???
Навіть мене, з моїм вічно напівпорожнім стаканом, пробиває!
А, може, воно не все так і погано?
Не знаю ситуації, але точно знаю, що буває й гірше!)
Знаєте, що таке щастя? - це відсутність великого нещастя!
Хай у вашого ліричного героя все буде добре!) 

Публікації автора Марянич Михайло Миколайович

Літературні авторські твори, вірші, проза, публіцистика та інше