На Семи Вітрах
Етюд
Втрачать Надію на Любов не треба...
У буревіях на семи вітрах
Нас об`єднала воля Неба,
На Зоряний настановила Шлях.
Плекала Доля нас благословенно,
Щоб в буревіях наш вогонь не згас,
Волога осінь і зима студена
Весною оберталися весь час.
Душевні сили випила сваволя,
Душа тріпоче, Серце стукотить,
Була прихільна ненадовго доля:
Дзвенить, спадає жовта листя мідь.
За пагорбом — іще крутіший вигин...
Я не Юнак, ти ж юна, мов Дівча,
Нехай Зима міцнішає і стигне -
Кохання в наших жевріє очах!
