Побачення
браму недбало
відчинену навстіж,
двері відчинені не зачинив -
так запросив ти
зоряний простір,
час у безмежності
в гості зманив.
до хати в руїні,
в якій нема даху,
посеред неї
дві лави і стіл.
і на одинці
із зорями в часі
ліри торкнувся
серед сузірь -
мелодії слави
і свята проллються
у безум кохання,
чвари і лють.
але у болях
спогад тьмяніє,
губиться в луностях
відчаю мить.
тисне на мізки
отрутна сучасність,
зненависть і зрада,
цинізм сьогодень.
і хата охайна... -
розбита і вбита,
обпалені стіни
в жертовній крові...
...що ж...ти хотів
і, от, повернувся,
поріг перейшов
у роздумі,
в журбі.
адже ти скучив
дуже за домом,
хотів ти додому.
як добре,
ти мовив,
ввійти
у свій
дім.
