29.07.2019 16:11
Без обмежень
21 views
Rating 5 | 2 users
 © Ем Скитаній

Доба

день розпочався

сходженням сонця.

ніч відступила

в сутінках сну.

жайвір над степом

завис голосистий, 

але підстрелений

згинув, упав -

хтось дуже вправний, 

цілкий

таки влучив

птаху ранкову

надто гучну.

втішений

пальця середнього тиче

в небо здіймаючи руку брудну.

в сонце регоче стрілець

і москалиця

пре з його вуст, 

як з клоаки лайно.

з гранатомету

чергою вжучив -

так, 

на всяк випадок, 

втіхи задля

в бік, де блок-пост, 

окоп, 

Україна, 

поперек горла яка москалям...

...а день позіхає, 

крокує крізь спеку, 

байдуже йде

і складає у міх

час майбуття, 

що пустий

й не полічений -

час, що в оман, 

у прийдешнє хобке -

часом тим вбитим.

розстріляним в люті

день буде схований, 

згорнений в сутінь...

втоне, 

розстане

в темряві

день.


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Ем Скитаній

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо