Побачення довжиною у роки
нове освідчення в коханні Ботанічному на схилах Дніпра
Ялини й сосни розрослися –
І стали товщі за дуби…
Священні пагорби-горби
Корінням з Долею сплелися.
До них вклонюся, помолюсь...
До незрівнянних райських кущів!
Спадає втоми шкаралуща:
Мов у дитинстві – причащусь.
В саду гуляли ми утрьох –
Батьки і я мала, бувало…
Усе життя сюди вертала
Душа моя – тож їй корюсь.
Іду за покликом згори,
Що невідступно, владно кличе…
Скажу бажання – тільки тричі –
І згине холод, тінь Мари.
Мене ти, саде, рятував
В усі часи і повсякчасно…
...І знову стало тепло, ясно,
І соловейко заспівав.
