09.05.2016 22:14
для всіх
176
    
  2 | 2  
 © Вікторія Івченко

Побачення довжиною у роки

Побачення довжиною у роки

нове освідчення в коханні Ботанічному на схилах Дніпра

Ялини й сосни розрослися –

І стали товщі за дуби…

Священні пагорби-горби

Корінням з Долею сплелися.


До них вклонюся, помолюсь...

До незрівнянних райських кущів!

Спадає втоми шкаралуща:

Мов у дитинстві – причащусь.


В саду гуляли ми утрьох –

Батьки і я мала, бувало…

Усе життя сюди вертала

Душа моя – тож їй корюсь.


Іду за покликом згори, 

Що невідступно, владно кличе…

Скажу бажання – тільки тричі –

І згине холод, тінь Мари.


Мене ти, саде, рятував

В усі часи і повсякчасно…


...І знову стало тепло, ясно, 

І соловейко заспівав.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 10.05.2016 22:08  Дністран Оксана => © 

Дуже зворушливо.

 10.05.2016 09:49  Тетяна Белімова => © 

Зворушливий твір! Спогади дитинства завжди найясніші! Це те, до чого можна звертатися вічно))

 10.05.2016 00:52  Панін Олександр Мико... => © 

Дніпрові схили, особливо - Ботанічний сад, це справді сакральні Місця Сили.