Розгублений злодій
Що породив я, що досі шукав,
Між кварцу, в шаленстві мелодій ?
Дійшов пограниччя, стовбець обійняв,
Стою, як розгублений злодій.
Країна, хоч рідна, поклала кінець
На більшість мільйонів барвистих.
Я там, за горбком, теж чужий посланець,
Набрид вигляд морд їхніх кислих.
Наверх теж не кличуть, униз мо візьмуть ?
Не відаю, скільки брехати,
Що так в душі класно…? Свої лиш клюють
Думки. Щось все ж мушу казати.
Поплескав собі і себе по чолі,
А нюні із носа знов лізуть.
Народ весь щасливий, лиш я при землі.
Дай Боже ще шанс, дай репризу.