Віковий Кий
Буде ранок – вік прийде,
Коли сором переможе,
Коли вся країна скаже
Рідне слово. На сон схоже.
Лемент дикий – українець
На землі ще досі рідній
Хазяйнує. «Нє допустім» -
Виє вовчик – брат сусідній.
Під Тамбовом – заповідник,
Огорожу ладан з’їв.
Порозбіглись лихі звірі,
Та хто ж в Київ їх привів?
Голодуха на болотах.
Дніпро рідний як магніт.
Тягне всю оцю сволоту
В наші землі. Сивий дід –
Рідний Кий віками стертий
Без докорів, та в журбі,
До стін Лаври іклом впертий,
Плаче бідний в кожнім дні,
Що дітей слабких наплодив,
Як котята – всі сліпі.
Не згадають свого роду…
Краще були б ви німі.
