Легкість
Загубилася стежка легкості,
Поросла геть уся пирієм.
Просто зникла з роками безвісті,
Хоч доводила у Віфлеєм.
І за чашкою незабутості,
Відсьорбнувши ковток журби,
Защеміли крила від скутості
І глузливих криків юрби.
Найщиріше бо в світі моляться
В диспансерах. І кожну мить,
Сподіваючись, що загоїться,
Брешуть ладно – не болить.
Де шукати стежину легкості,
Може в русі пташиних крил?
Від моєї земної впертості
Вже всміхається Гавриїл…
Засукавши роки, як плетиво,
Все пускаю на вільний плин.
Їх мільйони, думок фіолетових,
Ну, а Бог у душі один.
Київ, 13.08.2019