13.08.2019 17:04
for all
106 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Ганна Коназюк

Легкість

Легкість

Загубилася стежка легкості,

Поросла геть уся пирієм.

Просто зникла з роками безвісті,

Хоч доводила у Віфлеєм.

І за чашкою незабутості,

Відсьорбнувши ковток журби,

Защеміли крила від скутості

І глузливих криків юрби.

Найщиріше бо в світі моляться

В диспансерах. І кожну мить,

Сподіваючись, що загоїться,

Брешуть ладно – не болить.

Де шукати стежину легкості,

Може в русі пташиних крил?

Від моєї земної впертості

Вже всміхається Гавриїл…

Засукавши роки, як плетиво,

Все пускаю на вільний плин.

Їх мільйони, думок фіолетових,

Ну, а Бог у душі один.



Київ, 13.08.2019

Публікації: Ганна Коназюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись