13.08.2019 17:04
Без обмежень
65 views
Rating 5 | 3 users
 © Ганна Коназюк

Легкість

Загубилася стежка легкості, 

Поросла геть уся пирієм.

Просто зникла з роками безвісті, 

Хоч вела колись в Віфлеєм.

І за чашкою незабутості, 

Відсьорбнувши ковток журби, 

Защеміли крила від скутості

І глузливих кивків юрби.

Найщиріше бо в світі моляться

В диспансерах. І кожну мить, 

Сподіваючись, що загоїться, 

Брешуть ладно – не болить.

Де шукати стежину легкості, 

Може в русі пташиних крил?

Від моєї земної впертості

Вже всміхається Гавриїл…

Засукавши роки, як плетиво, 

Все пускаю на вільний плин.

Їх мільйони, думок фіолетових, 

Ну, а Бог у душі один.



Київ 13.08.2019




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Ганна Коназюк

Літературні авторські твори, вірші, проза, публіцистика та інше