Ганна Коназюк Осінній шкіц
У пам‘яті літо. В щоденнику осінь.
Годинник пішов на обід.
Пакують валізи веснянки на носі,
На носі – тривалий похід.
У паспорті цифри. В кишені насіння.
В думках то Вівальді, то сніг.
У Ґюнта за планом прем‘єра осіння,
У мене – світанок і Гріг.
Посвистують роки. Подейкують люди.
Втікає годинник. Тік-тік…
Пульсують слова. Ноти збіглись в етюди.
Життя алегретто-потік…
Київ, 11.09.2019
12.09.2019 09:01 Тетяна Белімова => © |
 Анечко, і справді життя нагадує алегретто все більше й більше! Я в захопленні від такого неймовірно емоційного прощання з літом! Бравісимо!!! |
12.09.2019 00:13 Іцхак Скородінский => © |
 Верніть собі Вівальді, віддайте мені сніг! |
11.09.2019 22:10 Каранда Галина => © |
 Так незвично якось написано. По "шкіц" я взагалі у гугла питала))) Цікаво. Навіть, я б сказала, прикольно). Про веснянки на носі - аж застопорилася, поки второпала))) Класно!) |
11.09.2019 17:19 Панін Олександр Мико... => © |
 Життя - завжди життя |