Цей сум...
Цей сум…
Цей літній вечоровий сум
Пов’яже стрічку на моїм зап’ясті.
Щоб грати на душі – не треба струн,
За правду часом можна розіп’ясти…
Летять думки, розхристані думки,
Плетуть вінок німого суголосся.
За той напій із за́бавок терпких
Не раз мені платити довелося…
