15.08.2019 15:01
Без обмежень
4 views
Rating 0 | 0 users
 © Підпалий Володимир

Елегія на березі Дніпра

Перепочить присіли ми...

Вода

під кручею, немов крізь сон, стогнала,  

відхлинуть поспішаючи...

Руда

від глини хвиля хвилю переймала,  

зливалась і темніла вдалині,  

на бистрині холодній пропадала...


Тоді ото й подумалось мені

про те, які страшні буття закони:

жив чи не жив — спливли за днями дні

і загубилися на видноколі.

Чи не тому людина як бджола,  

одне скінчивши, інше починає: 

від нас нащадків захова імла,  

та від нащадків нас не заховає!..


– Засиділись, філософи!..

Пора –

хай спочиває той, хто вмерти має!..



 1969 р.




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Володимир Підпалий

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо