Вечоріє...
Вечоріє… день під ковдру сховався,
Бо нічна вже холодна роса.
Серпень йде…, хоч прошу, щоб лишався,
Світить стежку прощальна гроза…
Переможно всміхається осінь –
Чорнобривцем палає садок.
Журавлями у небі голосить
І за парти садовить діток…
Вечоріє… Ще день і дві ночі…
Промайнуть… І вже ранку нема…
Пішло літо… твій погляд – ці очі!!!-
Наче холод осінній, пройма…
