18.06.2011 12:53

-

592

5 | 5

 © Тетяна Чорновіл

Всі на виставу

з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»

Життя, як п‘єса сценариста Долі, 

Розкладене на дії і на акти, 

А ми, актори в грі чиєїсь волі, 

Щоб грати жах, кохання, сміх, теракти... 

Давно готові декорацій гори, 

Небесні рампи світло вниз спускають, 

В сценічних образах схвильовані актори, 

Бо глядачі у залі вже чекають. 

Комедії картина в нас, чи драми, 

А може феєричне щось пророче, 

Суфлер Випадок тихими словами 

Із виходом на сцену прошепоче. 

Не виняток в виставі я щоденній, 

Хоч знаю: граю нудно і бездарно, 

У драмі, наче клоун на арені, 

Вгодити залу намагаюсь марно. 

Протест я Долі виголошу кволий 

В бажанні грати визначні моменти. 

Що ж! Я король на сцені! Правда, голий… 

Під бурні нищівні аплодисменти. 

Грим смішно сивиною ліг на скроні, 

Веселі сльози в глядачів росою… 

А Смерть гукає «Браво!» на балконі, 

Махаючи в такт оплесків косою…