Я просто пилинка

з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»

”Горе мое, пыль земная пусти меня,
Небеса голубые, бездонные, смилуйтесь…”
Калинов Мост - Иерусалим

Літаю-витаю надворі, в квартирі…

Щоранку у справах, долаючи втому,

Рахунки… Пакунки… Під вечір – додому.

В безмежнім, здавалось, числі траєкторій

Нав‘язлива схожість життєвих історій

Важливе здійснилось не так, як гадалось,

Плекала, чекала… Нічого не сталось.

Згубила кохання і мрії дівочі,

Буденності пил запорошує очі.

Розлука навіки? Не плач, не журися!

Зіткнулись пилинки і знов розійшлися.

Зіткнулись, розбіглись і більш не зустрілись…

А змучене серце чекати стомилось.

Готують принади стежки випадкові

Не там, і не з тим, не на тому виткові.

Хоч криком кричи – мудрий вир не почує!

Вирує життя – нам закони віщує.

Вирує життя і не хоче спинитись.

Чого ж мої очі не раді дивитись?

Хто скаже, для чого це сонечко сяє?

Для кого ця пісня журлива лунає?

Кому ця краса, як надії краплинка?

Я просто пилинка! Я тільки пилинка…