Ти був із тих...
Той поцілунок на вустах жевріє й досі
Та що ж тепер у залишку: вразливі дні, безжальні ночі
І ще якась занадто хвороблива осінь
В його очах
Остання сповідь, німа печаль і болісне прощай
Мрійливої любові згаслий промінь
І сподівання лиш на те, що милостивий час однак колись та все ж усе (безслідно все) загоїть.
А що в мені?
Фантомні сльози, порожні співчуття, чуттєва проза
На згадку
Залишу, мабуть, собі твій світлий образ
Цей погляд
Спогад
Зайвий
Ти був із тих, кого дарує на прохання осінь.
26.08.2019